покалічення
ПОКАЛІ́ЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. покалі́чити і покалі́читися.
Прийшов лікар і сконстатував тяжке покалічення: у Мендля поламано кілька ребер (Фр., VIII, 1952, 383).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покалічення — покалі́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- покалічення — -я, с. Дія і стан за знач. покалічити і покалічитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покалічення — ПОКАЛІ́ЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. покалі́чити і покалі́читися. Прийшов лікар і сконстатував тяжке покалічення: у Мендля поламано кілька ребер (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- покалічення — КАЛІ́ЦТВО (тілесне пошкодження), ПОКАЛІ́ЧЕННЯ, ПОТВО́РНІСТЬ. За кожним пострілом у першу чергу ввижалися вбивства, каліцтво селян (І. Ле); Прийшов лікар і сконстатував тяжке покалічення: у Менделя поломано кілька ребер (І. Франко); Фізична потворність. Словник синонімів української мови