1. Словник української мови в 11 томах

поконати

ПОКОНА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. неперех. Померти, загинути (про всіх або багатьох).

Бодай наші вороги поконали до ноги (Чуб., V, 1874, 246).

2. перех., рідко. Те саме, що перемогти́.

Не клич мене! Я мушу поконати свій біль і труд, бо серце каже з світлом поспішати між темний люд (У. Кравч., Вибр., 1958, 106);

— Вона [любов] поконає колись і ваше горде серце, і ви піддастеся їй! (Коб., І, 1956, 324).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поконати — покона́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поконати — Покона́ти. Перемогти, подолати, здолати. Для того найважнійшою задачою народної роботи є натепер покопати якнайскорше сю для народної справи вельми шкідливу хоробу (Б., 1895, 7, 3) // пол. pokonać — перемогти, подолати, здолати. Українська літературна мова на Буковині
  3. поконати — -аю, -аєш, док. 1》 неперех. Померти, загинути (про всіх чи багатьох). 2》 перех., рідко. Те саме, що перемогти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поконати — ПОКОНА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. Померти, загинути (про всіх або багатьох). Бодай наші вороги поконали до ноги (П. Чубинський). 2. кого, що, рідко. Те саме, що перемогти́. Не клич мене!... Словник української мови у 20 томах
  5. поконати — ПЕРЕБОРО́ТИ (труднощі, якісь почуття, недугу тощо), ПЕРЕМОГТИ́, ПОБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ, ПЕРЕСИ́ЛИТИ, ОСИ́ЛИТИ, ПОДУ́ЖАТИ, ЗДУ́ЖАТИ, ЗДОЛІ́ТИ рідше, ПОКОНА́ТИ рідше, ЗМОГТИ́ розм., ПЕРЕДУ́ЖАТИ заст., ПЕРЕСИ́ЛУВАТИ діал., ПОДОЛІ́ТИ діал. — Недок. Словник синонімів української мови
  6. поконати — Покона́ти, -на́ю, -єш гл. 1) Умереть, помереть. Дай Боже і покопать по правді. Ном. № 6695. Бодай наші вороги покопали до ноги. Чуб. V. 246. 2) Побѣдить. Покопали козацьку волю. Св. Л. 64. Словник української мови Грінченка