1. Словник української мови в 11 томах

покопитне

ПОКОПИ́ТНЕ, ного, с., іст. Податок, який брали з власників худоби.

На грунтах.. сиділи його [пана] піддані, які справляли за це панщину, платили чинш, подимне, покопитне (Панч, Гомон. Україна, 1954, 106).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покопитне — покопи́тне іменник середнього роду податок з власників худоби іст. Орфографічний словник української мови
  2. покопитне — -ного, с., іст. Податок, що його брали з власників худоби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покопитне — ПОКОПИ́ТНЕ, ного, с., іст. Податок, який брали з власників худоби. На ґрунтах .. сиділи його [пана] піддані, які справляли за це панщину, платили чинш, подимне, покопитне (П. Панч). Словник української мови у 20 томах