покропити

ПОКРОПИ́ТИ, кроплю́, кро́пиш; мн. покро́плять; док.

1. перех. і без додатка. Обдати кого-, що-небудь бризками, дрібними краплями; побризкати.

Принесли води. Андрійка покропили, і він ожив (Фр., V, 1951, 19);

Сопів ковальський міх, тріскотіло вугілля, а коваль старий ще віхтиком покропив його водою (Головко, II, 1957, 15);

*Образно. Осінь покропила ліси жовтими цятками, наче витерла об їх шорстку гриву забруднений кадмієм пензель (Тулуб, Людолови, І, 1957, 269);

*У порівн. Свіжий весняний цвіт [абрикоса] впав на гаряче лице і неначе покропив його холодною росою (Н.-Лев., VI, 1966, 77);

// заст. Виконуючи релігійний обряд, побризкати кого-, що-небудь водою, яка вважається свяченою.

Пообідали, позапрягали вози, батюшка одсвятив воду, покропив Тихона, синів, батраків і вози, та й рушили (Кв.-Осн., II, 1956, 133).

◊ Ні одна́ сльоза́ не покропи́ла кого, чого — ніхто не заплакав за кимсь, чимсь.

Скинули Марину на візок, і ніхто не знає, де її могила; ні одна сльоза не покропила її (Н.-Лев., І, 1956, 115);

Покропи́ти кро́в’ю (по́том, слізьми́ і т. ін.) що — здобути, подолати щось важкою працею, переборенням великих труднощів.

2. перех., перен., розм. Нанести удари, побити.

[Семен:] Прикажчик хотів нас покропити різками за те, що телят упустили в шкоду (Кроп., І, 1958, 108);

— Наче стріляють десь?.. — Не бійся! То наші.. Там ешелони з [ворожими] танками, і в парку багато нових танків. Нехай їх покроплять трохи! (Автом., Так народж. зорі, 1960, 279).

3. перех., перен., розм. Випити чого-небудь спиртного з якоїсь нагоди.

— Таку чудову одежу варт покропити, — сказала Марія і принесла з хижки пляшку горілки (Н.-Лев., II, 1956, 105);

Нашу дружбу ми покропили в ресторані «Говерла», розпивши пляшку білого «Столового» (Томч., Готель.., 1960, 8);

[Барабаш:] Прошу всіх на келих вина. Треба ж покропити цей шедевр (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 44).

4. тільки 3 ос., неперех., рідко. Крапати якийсь час (про дощ).

Чи покропить дощ?