1. Словник української мови в 11 томах

покійчик

ПОКІ́ЙЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до покі́й 1.

Маленьке віконце під самою стелею, як і в його кімнаті, запинали товсті залізні прути; .. в покійчику було ще темніше, як у його кімнаті (Досв., Гюлле, 1961, 32).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покійчик — покі́йчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. покійчик — ПОКІ́ЙЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до покі́й 1. Маленьке віконце під самою стелею, як і в його кімнаті, запинали товсті залізні прути; .. в покійчику було ще темніше, як у його кімнаті (Олесь Досвітній). Словник української мови у 20 томах
  3. покійчик — Покійчик, -ка м. ум. отъ ii покій. Словник української мови Грінченка