1. Словник української мови в 11 томах

покінчений

ПОКІ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покінчи́ти.

Я згодився. Як бачите, справа покінчена (Коцюб., III, 1956, 363);

Скілько вже в мене є початого, та не покінченого? (Мирний, V, 1955, 341);

// покі́нчено, безос. присудк. сл.

Коли з пришиванням.. було покінчено, всіх жінок з сьомого вагона зібрали в колону і повели широкою вулицею (Хижняк, Тамара, 1959, 172);

З Харковом, з інститутом, з чистою наукою покінчено надовго — не на один рік (Шовк., Інженери, 1956, 4);

Давно покінчено з війною, немало днів пройшло з тих пір (Гонч., Вибр., 1959, 316).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покінчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до покінчити. || покінчено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. покінчений — покі́нчений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  3. покінчений — ПОКІ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до покінчи́ти. Я згодився. Як бачите, справа покінчена (М. Коцюбинський); Скілько вже в мене є початого, та не покінченого? (Панас Мирний); // покі́нчено, безос. пред. Коли з пришиванням .. Словник української мови у 20 томах