поладнати

ПОЛАДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. перех. і неперех. Док. до ладна́ти 1-5.

Чи поладнають, чи зрозуміють уже один одного — ці двоє старих товаришів? (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 249);

Ломить свій гнів і гордість чоловік, ще надіючись, що можна миром поладнати з паном (Стельмах, I, 1962, 421);

Подаючи зламане кайло, коваль сказав: — На, Софроне, поладнай (Бойч., Молодість, 1949, 33);

На партбюро неодмінно вирішили: — дітям-сиротам, удовам, інвалідам першою чергою хатини поладнати (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 43);

Обережно поладнала [мати] подушку, зняла пір’їнку з голови і тихо, щоб не розбудити його [Андрія], вийшла з кімнати (Гур., Наша молодість, 1949, 76).

2. перех. Те саме, що нала́годити.

Ольга буде зо мною, — вона так поладнала свої справи, щоб могти виїхати зо мною на довший час (Л. Укр., V, 1956, 342);

— Це вже факт, коли я кажу. Я з лісничим такі справи поладнаю (Шиян, Баланда, 1957, 43).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поладнати — -аю, -аєш, док. 1》 перех. і неперех. Док. до ладнати 1-5). 2》 перех. Те саме, що налагодити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. поладнати — поладна́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. поладнати — ПОЛАДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що і без прям. дод. Док. до ладна́ти 1–5. Чи поладнають, чи зрозуміють уже один одного – ці двоє старих товаришів? (О. Ільченко); Ломить свій гнів і гордість чоловік, ще надіючись, що можна миром поладнати з паном (М. Словник української мови у 20 томах
  4. поладнати — ЛА́ГОДИТИ (усуваючи пошкодження, робити придатним для користування), ЛАДНА́ТИ, ЗАЛА́ГОДЖУВАТИ, СПРАВЛЯ́ТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИ, ПРА́ВИТИ, ЛА́ДИТИ розм., НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ОПРАВЛЯ́ТИ розм. рідко, ЛАТА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. поладнати — Поладна́ти, -наю, -єш гл. Поладить, сойтись. З товаришами, — хоть усе й москалі були, — зараз поладнав. Кв. Словник української мови Грінченка