1. Словник української мови в 11 томах

полатаний

ПОЛА́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до полата́ти.

Повмивані, у білих вишиваних сорочках, в чепурно полатаних чобітках павами походжали [криничанки] біля води (Гончар, І, 1959, 40);

Нур засунув руку в .. полатаний парусиною Голдин кошик, помацав: що там (Ткач, Арена, 1960, 16);

Зокола хата обмазана, хоч рудою глиною, та все ж рівненько; зверху полатана (Мирний, II, 1954, 59);

[Батура:] Я шукав тебе, відповіли — безвісти пропав. [Вітровий:] Живу. Правда, дуже полатаний, але живу (Корн., II, 1955, 211);

//

у знач. прикм. Бреде [Кобзар].. селом, На плечах полатана свита (Манж., Тв., 1955, 54);

Повісивши через плече полатану торбину, Тамара підійшла до гурту чоловіків (Хижняк, Тамара, 1959, 40);

*Образно. Тепер іноді й селянській долі завидував Погиба: яка не буде влада, а цей полатаний дядько залишиться на Україні, матиме сякий-такий закуток, і, гляди, дочекається своєї землі (Стельмах, II, 1962, 51).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полатаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до полатати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полатаний — пола́таний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  3. полатаний — ПОЛА́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до полата́ти. Повмивані, у білих вишиваних сорочках, в чепурно полатаних чобітках павами походжали [криничанки] біля води (О. Гончар); Нур засунув руку в .. полатаний парусиною Голдин кошик, помацав: що там (Д. Словник української мови у 20 томах