полатаний

ПОЛА́ТАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до полата́ти.

Повмивані, у білих вишиваних сорочках, в чепурно полатаних чобітках павами походжали [криничанки] біля води (О. Гончар);

Нур засунув руку в .. полатаний парусиною Голдин кошик, помацав: що там (Д. Ткач);

Зокола хата обмазана, хоч рудою глиною, та все ж рівненько; зверху полатана (Панас Мирний);

[Батура:] Я шукав тебе, відповіли – безвісти пропав. [Вітровий:] Живу. Правда, дуже полатаний, але живу (О. Корнійчук);

// у знач. прикм.

Бреде [Кобзар] .. селом, На плечах полатана свита (І. Манжура);

Повісивши через плече полатану торбину, Тамара підійшла до гурту чоловіків (А. Хижняк);

* Образно. Тепер іноді й селянській долі завидував Погиба: яка не буде влада, а цей полатаний дядько залишиться на Україні, матиме сякий-такий закуток, і, гляди, дочекається своєї землі (М. Стельмах).