полатати
ПОЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, кого, що.
1. Док. до лата́ти¹.
Купила полотна, пошила йому сорочки, полатала йому одежу, причепурила його (І. Нечуй-Левицький);
Справді дах виглядав дивно, так як би хто чорний дірявий капелюх полатав білим полотном зверху (О. Маковей);
Вої добре перевірили щогли й реї, полатали старі кропив'яні вітрила, пошили нові (С. Скляренко);
П'яного шляхтича Домейко полатав Своєю шаблею (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
2. док., перен., розм. Зробити хірургічну операцію.
– Раз Людмила Олексіївна тебе полатала, як новенький будеш. Нога буде, як з вітрини (А. Хижняк).
◇ Лата́ти (зала́тувати) / полата́ти (залата́ти) дірки́ (ді́ри, ді́рку, діру́) див. лата́ти¹;
(1) Полата́ти зли́дні (убо́гість, убо́жество і т. ін.) – налагодити чиї-небудь фінансові справи.
Що генеральша придбала, те й уплило за дочками. Треба, значить, знову складати, своє убожество полатати (Панас Мирний);
(2) Полата́ти ли́тки кому, жарт. – покусати (про собак).
[Прокіп Свиридович:] Піймай, Химко, собаку та прив'яжи на ланцюг, щоб часом не кинулась на кого та не полатала литок (М. Старицький);
[Старшина:] А клятий рябий пес трохи литок не полатав начальникові (М. Кропивницький);
(3) Полата́ти (облата́ти) / лата́ти бо́ки (рідко ре́бра) кому:
а) (перев. чим і без дод.) сильно побити кого-небудь.
– Козацтво тепер стоятиме усі в одно; полатають нам боки, та з тим і додому вернемось (П. Куліш);
– Як побачу тебе ще раз коло Василини, то так полатаю тобі ребра оцими кулаками, що ти й додому не дійдеш (І. Нечуй-Левицький);
Мене виганяють, києм боки облатають (Сл. Б. Грінченка);
б) карати кого-небудь.
Тепер мені погуляти, заки мені споки. Та й заки мі лиха доля не латає боки (Коломийки);
Сидоров мовив твердо: – Любителям веселенького життя треба одразу облатати боки (з газ.);
(4) Полата́ти штани́ (жупа́н, капта́н і т. ін.) кому:
а) покусати кого-небудь (про собак).
Повертався парубок від дівки пізно, собаки напали і штани полатали (з переказу);
б) сильно побити кого-небудь.
– Чуєш, корчмарю, опришки чекають. Як маєш гроші, то давай сюди, бо відберуть та ще й каптан тобі полатають (з казки).
Значення в інших словниках
- полатати — -аю, -аєш, перех. 1》 Док. до латати I. Полатати боки кому — сильно побити когось. 2》 док., перен., розм. Зробити хірургічну операцію. Полатати дірки — задовольнити нагальні потреби. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полатати — полата́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- полатати — полата́ти: ◊ полата́ти кінці́ звести кінці з кінцями; вирішити фінансові проблеми (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- полатати — Полатать та нікуди не хватать, то ще на три роки вистарчить. Жарт бідних про подертий одяг. Приповідки або українсько-народня філософія
- полатати — лата́ти (зала́тувати) / залата́ти (полата́ти) дірки́ (ді́ри) чиї, чим, у чому і без додатка. Частково задовольняти потреби в чомусь украй необхідному. Коли то він уже позбудеться цих боргів, щоб міг працювати на себе, не на те, щоб латати дірки!.. (А. Фразеологічний словник української мови
- полатати — КАРА́ТИ кого (накладати кару, здійснювати покарання за щось), РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ з ким, підсил., ПРА́ВИТИСЯ з ким, розм.; ПРОВЧА́ТИ (ПРОУ́ЧУВАТИ) розм., НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ) розм., ПОВЧА́ТИ (ПОУЧА́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
- полатати — ПОЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, перех. 1. Док. до лата́ти¹. Купила полотна, пошила йому сорочки, полатала йому одежу, причепурила його (Н.-Лев., III, 1956, 269); Справді дах виглядав дивно, так як би хто чорний дірявий капелюх полатав білим полотном зверху (Мак. Словник української мови в 11 томах
- полатати — Полатати, -та́ю, -єш гл. 1) Починить, положить заплаты. Хлопець у свитині полатаній. Шевч. 176. 2) — боки. Побить, отколотить. Кийом боки полатали. Грин. III. 620. Словник української мови Грінченка