полуничний
ПОЛУНИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до полуни́ця;
// Пригот. з полуниць.
Полуничне варення.
∆ Полуни́чне ми́ло — сорт туалетного мила, запах якого схожий на запах полуниць.
Материна рука пахла її улюбленим полуничним милом (Донч., Ю. Васюта, 1950, 98).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полуничний — -а, -е. Прикм. до полуниця. || Пригот. з полуниць. Полуничне варення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полуничний — полуни́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- полуничний — ПОЛУНИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до полуни́ця. Полунична плантація; // Пригот. з полуниць. Полуничне варення. Словник української мови у 20 томах
- полуничний — Полуни́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- полуничний — Полуничний, полунишний, -а, -е Клубничный. Словник української мови Грінченка