полюбляти
ПОЛЮБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., розм.
1. Ставитися до кого-, чого-небудь з симпатією; відчувати прихильність до когось, чогось.
Усім серцем полюбляти Вчіться ближнього, З тяжких злиднів визволяти Неспроміжного [неспроможного] (Граб., І, 1959, 117);
Вони [дівчата] полюбляли Юрка за товариську вдачу, за буйний, але завжди справедливий норов, за вміння грати на всякому інструменті (Стельмах, І, 1962, 55);
Сашко Птаха любив птиць. Особливо полюбляв він веселих і ніжних голубів (Смолич, Світанок.., 1953, 12).
2. також з інфін. Мати інтерес, потяг до чого-небудь.
Пісні Савка дуже полюбляє, але голос подає тільки десь у полі, на самоті (Грим., Незакінч. роман, 1962, 7);
Дядько Оксентій дуже полюбляв нові слова, які густо пішли в народ від дня революції, і в розмові вживав їх для солідності (Смолич, Мир.., 1958, 43);
Полюбляв він [Северко] сидіти десь у закутку та щось майструвати (Іщук, Вербівчани, 1961, 7);
// Надавати перевагу чомусь.
Безділля полюбля нездара, Лякають ледаря турботи. Для трударя ж найтяжча кара — Позбавити його роботи (Воскр., Подивись.., 1962, 25);
// також з інфін. і з додатком; часто із запереч. часткою не. Відчувати задоволення від чого-небудь.
— Що було, то минулося, — присоромила Груня молодицю, яка полюбляла зазирати під чужу стріху (Горд., II, 1959, 331);
Полоття хлопець не дуже полюбляв (Мас., Роман.., 1970, 47);
// з інфін. і з додатком. Мати нахил, пристрасть до чого-небудь.
Гопкало, звичайно, не геній, але… Добре хоч те, що не полюбляє спиртного (Руд., Остання шабля, 1959, 122);
Левко.. достогибелі полюбляв галушки з кришениками старого сала (Стельмах, І, 1962, 96);
Кузьма Кирилович полюбляв говорити по-вченому (Вишня, II, 1956, 87).
Значення в інших словниках
- полюбляти — (кого) подобати, любити, симпатизувати кому; (що) мати пристрасть <�нахил> до. Словник синонімів Караванського
- полюбляти — див. любити Словник синонімів Вусика
- полюбляти — -яю, -яєш, недок., перех., розм. 1》 Ставитися до кого-, чого-небудь із симпатією; відчувати прихильність до когось, чогось. 2》 також з інфін. Мати інтерес, потяг до чого-небудь. || Надавати перевагу чомусь. || також з інфін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полюбляти — полюбля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- полюбляти — ПОЛЮБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., кого, що, розм. 1. Ставитися до кого-, чого-небудь з симпатією; відчувати прихильність до когось, чогось. Усім серцем полюбляти Вчіться ближнього, З тяжких злиднів визволяти Неспроміжного [неспроможного] (П. Словник української мови у 20 томах
- полюбляти — ЛЮБИ́ТИ (відчувати глибоку відданість, прихильність, симпатію до кого-, чого-небудь), ЖА́ЛУВАТИ, ДИ́ХАТИ ким, чим, КОХА́ТИ рідко, ПОЛЮБЛЯ́ТИ розм., ДОЛЮ́БЛЮВАТИ розм., ДОЛЮБЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- полюбляти — Полюбля́ти, -ля́ю, -єш гл. Любить, долюбливать. Не полюбляю я цього. Зміев. у. За сусідом молодиці, за сусідом і вдовиці, і дівчата поглядають, — всі сусіда полюбляють. Котл. Н. П. 393. Словник української мови Грінченка