1. Словник синонімів української мови

полюбляти

ЛЮБИ́ТИ (відчувати глибоку відданість, прихильність, симпатію до кого-, чого-небудь), ЖА́ЛУВАТИ, ДИ́ХАТИ ким, чим, КОХА́ТИ рідко, ПОЛЮБЛЯ́ТИ розм., ДОЛЮ́БЛЮВАТИ розм., ДОЛЮБЛЯ́ТИ розм.; ОБО́ЖНЮВАТИ, ОБО́ЖУВАТИ, БОГОТВОРИ́ТИ, БОЖЕСТВИ́ТИ рідше (надмірно захоплюватися ким, схилятися перед ким-небудь). Василя Назаровича Боженка любили всі, хто не шкодував власного життя для революції (О. Довженко); Смішно сказати, але він мало не як дівчина любив свого Тимофія, тягнувся до цього русявого мовчазного красеня з сумовитими очима (М. Стельмах); Хоч був тато грізний, а проте дуже нас жалував. Було як поїде в Київ, то й навезе нам гостинців хороших (Марко Вовчок); (Хома:) Я тебе одну кохаю, тобою дишу!.. (М. Кропивницький); Добра донька дуже кохала свого батька (М. Коцюбинський); Може, саме тому й полюбляв кмітливого Онисифора. Часто слухав Данило його літописні записи (А. Хижняк); Не долюбляв тільки батько удови, що така вона своєумка непокірлива; не долюбляла й вона його — обопільно (Марко Вовчок); Талановиту молодь він (Кропивницький) обожнював (із мемуарів); Ольжині товаришки.. обожували Ольгу (І. Нечуй-Левицький); Хлопчик боготворив Буслая (голову колгоспу) (В. Москалець); Шевченко, якого вона (Леся Українка) божествила, .. мав на неї безпосередній стилістичний вплив (М. Рильський).

ЛЮБИ́ТИ (мати нахил, потяг до чого-небудь), ПОЛЮБЛЯ́ТИ розм., ДОЛЮ́БЛЮВАТИ розм., ДОЛЮБЛЯ́ТИ розм., ЗАЛЮ́БЛЮВАТИ розм. рідше, ЗАЛЮБЛЯ́ТИ розм. рідше. Я дуже люблю малювати (Ю. Яновський); Ось на лавочці сидить пишнокоса дівчина.. Учениця, що полюбляє писати вірші (В. Дарда); Теодосій часто проходив повз собор, та не було нагоди всередину заглянути, бо не дуже долюблював він вистоювати служби церковні (А. Хижняк).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полюбляти — (кого) подобати, любити, симпатизувати кому; (що) мати пристрасть <�нахил> до. Словник синонімів Караванського
  2. полюбляти — див. любити Словник синонімів Вусика
  3. полюбляти — -яю, -яєш, недок., перех., розм. 1》 Ставитися до кого-, чого-небудь із симпатією; відчувати прихильність до когось, чогось. 2》 також з інфін. Мати інтерес, потяг до чого-небудь. || Надавати перевагу чомусь. || також з інфін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. полюбляти — полюбля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  5. полюбляти — ПОЛЮБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., кого, що, розм. 1. Ставитися до кого-, чого-небудь з симпатією; відчувати прихильність до когось, чогось. Усім серцем полюбляти Вчіться ближнього, З тяжких злиднів визволяти Неспроміжного [неспроможного] (П. Словник української мови у 20 томах
  6. полюбляти — ПОЛЮБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., розм. 1. Ставитися до кого-, чого-небудь з симпатією; відчувати прихильність до когось, чогось. Усім серцем полюбляти Вчіться ближнього, З тяжких злиднів визволяти Неспроміжного [неспроможного] (Граб. Словник української мови в 11 томах
  7. полюбляти — Полюбля́ти, -ля́ю, -єш гл. Любить, долюбливать. Не полюбляю я цього. Зміев. у. За сусідом молодиці, за сусідом і вдовиці, і дівчата поглядають, — всі сусіда полюбляють. Котл. Н. П. 393. Словник української мови Грінченка