поліп
ПОЛІ́П, а, ч.
1. зоол. Кишковопорожнинна тварина, що на одному кінці має присоски, якими прикріплюється до нерухомого предмета, а на протилежному кінці — рот.
Йому здавалось, що до боку його причепився якийсь поганий слизняк, поліп, холодний та ціпкий (Фр., III, 1950, 441);
*У порівн. Тихо й звільна, мов величезний поліп, рухались також усі інші частини машини (Фр., VI, 1951, 254).
2. мед. Патологічний гладкий або ворсинчастий утвір, що прикріплюється ніжкою до слизової оболонки.
У Мусі знов поліп у вуху [у вусі] відновився (Л. Укр., V, 1956, 130).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поліп — -а, ч. 1》 зоол. Кишковопорожнинна тварина, що на одному кінці має присоски, якими прикріплюється до нерухомого предмета, а на протилежному кінці – рот. 2》 мед. Патологічний гладкий або ворсинчастий утвір, що прикріплюється ніжкою до слизової оболонки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поліп — (мед.) пухлинконаріст Словник чужослів Павло Штепа
- поліп — полі́п іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- поліп — ПОЛІ́П, а, ч. 1. зоол. Кишковопорожнинна тварина, що на одному кінці має присоски, якими прикріплюється до нерухомого предмета, а на протилежному кінці – рот. Йому здавалось, що до боку його причепився якийсь поганий слизняк, поліп, холодний та ціпкий (І. Словник української мови у 20 томах
- поліп — Полі́п, -па; -лі́пи, -пів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)