1. Словник української мови в 11 томах

полісинтетичний

ПОЛІСИНТЕТИ́ЧНИЙ, а, е:

∆ Полісинтети́чні мо́ви — мови, в яких синтаксичні зв’язки виражаються об’єднанням в одне морфологічне ціле головного члена словосполучення і залежних від нього членів.

Інкорпоруючі полісинтетичні мови — мови, в яких різні частини речення у вигляді аморфних слів-основ об’єднуються в єдині складні комплекси, подібні до складних слів (Сл. лінгв. терм., 1957, 72).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полісинтетичний — [пол'ісиентеитичнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  2. полісинтетичний — -а, -е. Такий, що об'єднує багато компонентів. Полісинтетичні мови — мови, в яких синтаксичні зв'язки виражаються об'єднанням в одне морфологічне ціле головного члена словосполучення і залежних від нього членів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. полісинтетичний — (грам.) довгослівний Словник чужослів Павло Штепа
  4. полісинтетичний — полісинтети́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  5. полісинтетичний — ПОЛІСИНТЕТИ́ЧНИЙ, а, е: △ Полісинтети́чні мо́ви див. мо́ва. Словник української мови у 20 томах