1. Словник української мови в 11 томах

поліфонічний

ПОЛІФОНІ́ЧНИЙ, а, е, муз. Прикм. до поліфоні́я.

Збагачення народних мелодій поліфонічним звучанням є однією з головних стилістичних особливостей творчого методу композитора [Є. Козака] (Нар. тв. та етн., 3, 1962, 76);

Лятошинський широко застосовує прийоми тематичного розвитку, великого значення надає також поліфонічним засобам (Мист., 5, 1965, 8);

// Побудований на поліфонії.

Поліфонічні пісні, як правило, починає один виконавець — заспівувач (Нар. тв. та етн., 3, 1963, 28);

*Образно. Багатобарвною, поліфонічною є творчість І. Франка в жанрі поезії, в ліриці і в епіці (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 499).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поліфонічний — Багатоголосий, ряснозвучний; поліфонний. Словник синонімів Караванського
  2. поліфонічний — [пол'іфоун’ічнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. поліфонічний — -а, -е. 1》 муз. Стос. до поліфонії, оснований на поліфонії, що характеризується поліфонією. 2》 Багатозвучний, багатоголосий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поліфонічний — Багатоголосний Словник чужослів Павло Штепа
  5. поліфонічний — поліфоні́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  6. поліфонічний — ПОЛІФОНІ́ЧНИЙ, а, е, муз. Прикм. до поліфоні́я. Збагачення народних мелодій поліфонічним звучанням є однією з головних стилістичних особливостей творчого методу композитора [Є. Козака] (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. поліфонічний — поліфоні́чний (грец. πολύφωνος) муз. багатозвучний, багатоголосий. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. поліфонічний — Поліфоні́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)