1. Словник української мови в 11 томах

померлий

ПОМЕ́РЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до поме́рти.

По людях [розносив листоноша] вістки про життя-буття, про померлих на чужині батраків, про вбитих воїнів (Довж., І, 1958, 418);

Видатні російські педагоги були вчителями найсвоєріднішого українського композитора, передчасно померлого Миколи Леонтовича (Рильський, III, 1956, 23).

2. у знач. прикм. Який помер.

Плакали діти над померлою матір’ю, не слухаючи ласкавих розрад (Тулуб, В степу.., 1964, 93);

Селяни в один голос висловили думку, що такий гарний коловорот був у померлого столяра Гопти (Донч., III, 1956, 12);

// у знач. ім. поме́рлий, лого, ч.; поме́рла, лої, ж. Той, хто помер.

Добрі сусіди однесли померлого на цвинтар (Бурл., О. Вересай, 1959, 8);

А потім у снах воскресав без упину Померлої образ (Перв., II, 1958, 307).

3. у знач. прикм. Який зник, пропав безслідно.

Мій розум тоді розів’ється так вільно і буде зорити без гніву, а пильно на давні віки, на колишні події,.. на померлі надії (Л. Укр., І, 1951, 287).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. померлий — поме́рлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. померлий — Покійний; ЯК ІМ. небіжчик, покійник; (- надію) втрачений. Словник синонімів Караванського
  3. померлий — ім. Особа, над тілом якої здійснюють поховальні обряди та заупокійні богослужіння, а також ім'я якої згадують при поминанні; небіжчик; новоспочилий ім.; заст. усопший ім. Словник церковно-обрядової термінології
  4. померлий — див. мертвий Словник синонімів Вусика
  5. померлий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до померти. 2》 у знач. прикм.Який помер. || у знач. ім. померлий, -лого, ч.; померла, -лої, ж. 3》 у знач. прикм. Який зник, пропав безслідно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. померлий — ПОМЕ́РЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до поме́рти. По людях [розносив листоноша] вістки про життя-буття, про померлих на чужині батраків, про вбитих воїнів (О. Довженко). 2. у знач. прикм. Який помер. Плакали діти над померлою матір'ю (З. Словник української мови у 20 томах
  7. померлий — МЕ́РТВИЙ (такий, у якому припинилося життя), ПОМЕ́РЛИЙ, НЕЖИВИ́Й, МЕ́РЛИЙ розм.; ПОКІ́ЙНИЙ (про людину); БЕЗДИХА́ННИЙ, БЕЗДУ́ШНИЙ розм. (який більше не дихає); ДО́ХЛИЙ (про тварин, птахів, комах); -. Словник синонімів української мови
  8. померлий — Поме́рлий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. померлий — Померлий, -а, -е Умершій. Царство небесне померлим душам. Словник української мови Грінченка