1. Словник української мови в 11 томах

помилування

ПОМИ́ЛУВАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. поми́лувати 1.

Зрадникам народу нема помилування-ні їм, ні роду (Укр.. присл.., 1955, 414);

— Мене радять, — казав пацанок з дитячим довір’ям, — щоб я послав прохання до цариці про помилування (Вас., І, 1959, 77);

Рєпніна була надійним другом. Не побоялася вона написати Орлову, добиваючись помилування або принаймні дозволу йому [Т. Г. Шевченку] малювати (Тулуб, В степу.., 1964, 482).

2. Рішення про звільнення від кари або про пом’якшення покарання за злочин.

[Меланка:] В мене ж наказ — помилування Свічці — І цей огонь, дивись, я донесла (Коч., П’єси, 1951, 249);

— Он, кажуть, помилування уже оголосили для тих, хто добровільно вийде з лісів (Гончар, II, 1959, 260).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помилування — поми́лування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. помилування — АМНЕСТІЯ, г. уласкавлення. Словник синонімів Караванського
  3. помилування — -я, с. 1》 Дія за знач. помилувати 1). 2》 Рішення про звільнення від кари або про пом'якшення покарання за злочин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. помилування — ПОМИ́ЛУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. поми́лувати 1. Зрадникам народу нема помилування – ні їм, ні роду (прислів'я); – Мене радять, – казав пацанок [хлопчак] з дитячим довір'ям, – щоб я послав прохання до цариці про помилування (С. Словник української мови у 20 томах
  5. помилування — ПОМИ́ЛУВАННЯ (скасування чи пом'якшення кари), ПРОЩЕ́ННЯ, АМНІ́СТІЯ юр., ПОЩА́ДА заст. — Он, кажуть, помилування уже оголосили для тих, хто добровільно вийде з лісів (О. Словник синонімів української мови
  6. помилування — Поми́лування, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. помилування — Помилува́ння, -ня с. Помилованіе; пощада. З мого рятування не буде помилування. Ком. II. № 934. Словник української мови Грінченка