1. Словник української мови в 11 томах

помірний

ПОМІ́РНИЙ, а, е.

1. Не великий і не малий, який не має відхилень від середнього рівня, середньої норми і т.ін.

Незабаром показалася на крильці панійка; помірного росту, білява (Мирний, III, 1954, 142);

Він дивився поверх окулярів кудись угору і часто пересовував мундштук від одного кутка помірного рота до другого (Епік, Тв., 1958, 245);

// Не більший від допустимого.

Багаторічний досвід медицини.. свідчить, що сонячна радіація у помірних дозах корисна для людини (Веч. Київ, 3.VII 1968, 4);

// Який не відзначається великою силою, високою інтенсивністю.

Вітер, який здіймає куряву, підхоплює клаптики паперу, називається помірним (4 бали) (Фіз. геогр., 5, 1956, 87);

Помірний вітер віє — чудовий льотний час! Беру я свого змія, хлоп’ят скликаю враз (Забіла, У.. світ, 1960, 42).

2. Середній між жарким і холодним (про клімат).

В історії землі був особливий час великого похолодання не тільки в полярних зонах, а й у зонах з помірним і теплим кліматом (Наука.., 3, 1959, 51);

Славиться Україна своїм чудесним помірним кліматом (Цюпа, Україна.., 1960, 87).

3. Однаковий, постійний у силі вияву, у швидкості руху і т. ін.; рівномірний.

Самотньо й лунко одгукується в німих стінах [кімнати] моя помірна хода (Вас., II, 1959, 74);

З вулиці почувся кінський тупіт. Це був помірний крок кількох верхових коней (Трубл., І, 1955, 65).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помірний — Нерідко плутають і слова помірний та поміркований, ставлячи їх там, де не треба. Ось хоча б речення: “Зима цього року була поміркована: лютих морозів майже не було, а часто траплялись відлиги”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. помірний — помі́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. помірний — (зріст) середній; (- дозу) дозволенний; (вітер) не сильний; (крок) рівномірний; (клімат) м'який; (- ціну) ДЕШЕВИЙ; пр. -НО, по-Божому і п. ф. від помірний. Словник синонімів Караванського
  4. помірний — [поум’ірнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. помірний — -а, -е. 1》 Не великий і не малий, який не має відхилень від середнього рівня, середньої норми і т. ін. || Не більший від допустимого. || Який не відзначається великою силою, високою інтенсивністю. 2》 Середній між жарким і холодним (про клімат). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. помірний — ПОМІ́РНИЙ, а, е. 1. Який не має відхилень від середнього рівня, середньої норми і т. ін.; не великий і не малий. Незабаром показалася на крильці [на ґанку] панійка; помірного росту, білява (Панас Мирний); Помірна ціна; // Не більший від допустимого. Словник української мови у 20 томах
  7. помірний — РИТМІ́ЧНИЙ (який здійснюється в певному ритмі, темпі), РОЗМІ́РЕНИЙ, РОЗМІ́РНИЙ розм., РОЗМІ́РЯНИЙ розм., МІ́РНИЙ розм.; РІВНОМІ́РНИЙ, ПОМІ́РНИЙ (про звуки). Словник синонімів української мови
  8. помірний — Помірний, -а, -е 1) Въ пору, въ мѣру, какъ разъ. Мнж. 190. 2) Умѣренный. Херс. г. А я так небагацько бажала! моя молитва така помірна була. Левиц. І. 515. Словник української мови Грінченка