1. Словник української мови в 11 томах

поміщиця

ПОМІ́ЩИЦЯ, і, ж. Жін. до помі́щик.

В поміщиці росли двоє хлопчиків. Взяли сиротину до покоїв, щоб було з ким гратися паничам (Тулуб, В степу.., 1964, 261).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поміщиця — помі́щиця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. поміщиця — -і. Жін. до поміщик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поміщиця — ПОМІ́ЩИЦЯ, і, ж. Жін. до помі́щик. В поміщиці росли двоє хлопчиків. Взяли сиротину до покоїв, щоб було з ким гратися паничам (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах