1. Словник української мови в 11 томах

понаписуваний

ПОНАПИ́СУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понапи́сувати.

В нього [писаки] не тільки нема понаписуваних книжок, та у голові і глузду нема на пів-книжки, щоб йому об тім і написати (Кв.-Осн., II, 1956, 249);

На огорожі [могили] понаписувані прізвища (Коцюб., III, 1956, 44);

// понапи́сувано, безос. присудк. сл.

— Невже ж, бабо, і справді у писанню про ці ваші бабські забобони понаписувано? (Дн. Чайка, Тв., 1960, 26).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понаписуваний — понапи́суваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. понаписуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до понаписувати. || понаписувано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понаписуваний — ПОНАПИ́СУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до понапи́сувати. В нього [писаки] не тільки нема понаписуваних книжок, та у голові і глузду нема на півкнижки, щоб йому об тім і написати (Г. Квітка-Основ'яненко); На огорожі [могили] понаписувані прізвища (М. Словник української мови у 20 томах