1. Словник української мови в 11 томах

понаставлюваний

ПОНАСТА́ВЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понаста́влювати.

Ті батюшки, що вчились в академії й були понаставлювані на парафії митрополитом, встоювали [стояли] за накидку плати на треби (Н.-Лев., III, 1956, 166).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понаставлюваний — понаста́влюваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. понаставлюваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до понаставлювати. || понаставлювано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понаставлюваний — ПОНАСТА́ВЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до понаста́влювати. Присяжні урядники по маєтках понаставлювані шляхтою (Л. Яновська); // понаста́влювано, безос. пред. Словник української мови у 20 томах