понижувати

ПОНИ́ЖУВАТИ, ую, уєш і ПОНИЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОНИ́ЗИТИ, и́жу, и́зиш, док., перех.

1. Зменшувати висоту, робити нижчим рівень чогось.

*Образно. Понизила свій лет душа крилата, Слова взялися в серці гіркотою; Ганявся ти, царя минувши, ката, За лядською ворожою марою (Зеров, Вибр., 1966, 436).

2. Зменшувати, ослабляти ступінь вияву чого-небудь.

Близькість снігових вершин занадто понижує темперауру (Л. Укр., V, 1952, 360);

// Робити тихшим (голос, звук).

— Чи тут дівка Христя? — понижаючи голос, спитався Свирид (Мирний, III, 1954, 236);

Діденко понизив голос до шепоту (Головко, II, 1957, 517);

// Спричиняти послаблення величі чого-небудь.

Гуцул. Іде, виблискує барткою на сонці. Я і зрадів, і… якось образливо стало за цю первобутню красу, що її потоптала і понизила людина своєю присутністю (Хотк., II, 1966, 314).

3. Робити нижчим тон звучання (голосу, струни і т. ін.).

4. Переводити на нижчу посаду.

[Котовський:] Тебе я, Оксен, не раз уже осмикував, а ти все ще своєї? .. Я понижаю тебе по службі — Кіндрат нехай замінить (Тич., І, 1957, 269).

5. розм. Те саме, що прини́жувати 1.

— Не сумніваюся, що знайдуться такі, що.. будуть мене понижувати в твоїх очах (Фр., VI, 1951, 382);

Його слова були такого роду, що його не понижали, а між цим не давали ворогові зачіпки (Хотк., II, 1966, 421).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

понижувати

Значення в інших словниках