1. Словник української мови в 11 томах

понищити

ПОНИ́ЩИТИ, щу, щиш, док., перех. Знищити багатьох, багато чого-небудь.

За Черемошем разом з фашистами ще й бандити якісь у війну понищили сотні людей без жодного суду (Мур., Бук. повість, 1959, 188);

Поруйновані всі мости, шляхи, розорила війна народне господарство, понищила людей, побила, повішала, розігнала в неволю (Довж., III, 1960, 398);

«Прийдуть [представники влади] і в господу до вас: заберуть всі папіруси, понищать, попалять» (Л. Укр., III, 1952, 728);

// Знищити що-небудь поступово.

На подвір’ї і плоти пообпадали, стріху секретареві голуби понищили (Ков., Тв., 1958, 37).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понищити — пони́щити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. понищити — -щу, -щиш, док., перех. Знищити багатьох, значну кількість чого-небудь. || Знищити що-небудь поступово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понищити — ПОНИ́ЩИТИ, щу, щиш, док., кого, що. Знищити багатьох, багато чого-небудь. У війну понищили [фашисти] сотні людей без жодного суду (І. Словник української мови у 20 томах
  4. понищити — Понищити, -щу, -щиш гл. Истребить (во множествѣ). Словник української мови Грінченка