1. Словник української мови в 11 томах

понищений

ПОНИ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пони́щити.

Він ще трохи почекав і бігцем кинувся до хижі. Не було там нікого і нічого. Все потрощене, понищене (Загреб., Диво, 1968, 49);

Ті взірці [для красного писання] дуже вже дітворою понищені, поплямлені чорнилом (У. Кравч., Вибр., 1958, 315);

// пони́щено, безос. присудк. сл.

Пташку двічі обдурено — один раз, коли в неї яйце вкрадено і чуже підкинуто, а другий раз, коли її дітей понищено (Хижняк, Невгамовна, 1961, 265);

В країнах звірячого фашизму права людини потоптано, понищено (Тич., III, 1957, 54).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понищений — пони́щений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. понищений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до понищити. || понищено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понищений — ПОНИ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до пони́щити. Він ще трохи почекав і бігцем кинувся до хижі. Не було там нікого і нічого. Все потрощене, понищене (П. Словник української мови у 20 томах