поновлюватися

ПОНО́ВЛЮВАТИСЯ, юється і ПОНОВЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ПОНОВИ́ТИСЯ, но́виться; мн. поно́вляться; док.

1. Відроджуватися у кращому вигляді, стані, ставати новим.

В природі силою весни Все оживало й поновлялось (Щог., Поезії, 1958, 319).

2. Відтворюватися заново у якійсь кількості, розмірах; поповнюватися.

Природа має величезні поновлюючі сили. Якщо ці сили діють на повну потужність і не підриваються безгосподарною діяльністю людини, переважна більшість багатств природи може поновлюватись (Ком. Укр.. 8, 1966, 31);

// Народжуватися, заступаючи місце загиблих (про живі істоти).

Никнуть одні покоління, а другі натомість приходять. Так і звірячі породи усі поновляються хутко, Мов на бігу віддають одні одним життя смолоскипи (Зеров, Вибр., 1966, 160).

3. Виявлятися знову.

Цікавість до справи поновилася;

// Здобувати втрачені права, звання, членство, місце в навчальному закладі і т. ін.

Поновитися в університеті.

4. Продовжуватися знову після припинення (про дію, процес, стосунки і т. ін.); відновлюватися.

Свист поновлюється з дужчою силою (Ю. Янов., IV, 1959, 113);

Хлопець вибіг на вулицю. Тут уже знову поновився рух (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 17);

Балачки поновились (Ю. Янов., І, 1958, 99);

Не зійшло й чверть години, як човни знову вийшли у відкритий лиман, і осоружне гойдання поновилося з наростаючою силою (Добр., Очак. розмир, 1965, 85).

5. тільки недок. Пас. до поно́влювати.

На Україні з 1900 по 1917 р. не було збудовано жодного металургійного заводу. Устаткування існуючих заводів, збудованих наприкінці XIX ст., не поновлювалося, зношувалось і ставало технічно відсталим (Іст. УРСР, І, 1953, 654);

Поміщики повертались у свої маєтки, першим маніфестом гетьмана поновлювались права власності, всюди йшли криваві розправи (Скл., Легенд. начдив, 1957, 32).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

поновлюватися

Значення в інших словниках