поночувати
ПОНОЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Переночувати де-небудь.
[Економ:] Гість до нас заїхав із губернії, прохає поночувати.., почувши, що в Галузинцях розбій, далі їхати побоявся, завернув до нас (Вас., III, 1960, 196).
2. Ночувати якийсь час.
— Нехай поночує Аткінс, щоб трохи остигла лють, Внизу під мостами Темзи, на трухлій, гнилій соломі (Бажан, Роки, 1957, 195).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поночувати — поночува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поночувати — -ую, -уєш, док. 1》 Переночувати де-небудь. 2》 Ночувати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поночувати — ПОНОЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Переночувати де-небудь кілька разів. [Економ:] Гість до нас заїхав із губернії, прохає поночувати (С. Васильченко). 2. Побути, перебути якийсь час з відпочинком десь, у когось. Словник української мови у 20 томах