понурений
ПОНУ́РЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до пону́рити.
Вона чудна дівчина, мамо, вічно думками понурена (Коб., II, 1956, 310).
2. у знач. прикм. Опущений донизу (про голову, очі і т. ін.).
На людей находив тяжкий сум від того дитячого плачу. Чоловіки йшли з понуреними головами, а жінки обтирали сльози (Кобр., Вибр., 1954, 154);
Пан згорда здоровкається з людьми, і його вражають понурені насторожені очі (Стельмах, I, 1962, 354).
3. у знач. прикм. Який понурився.
Поступово щось навіть схоже на співчуття прокидається в Яреська до них, до цих понурених і одурманених ворогів (Гончар, Таврія.., 1957, 355).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- понурений — пону́рений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- понурений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до понурити. 2》 у знач. прикм. Опущений донизу (про голову, очі і т. ін.). 3》 у знач. прикм. Який понурився. Великий тлумачний словник сучасної мови
- понурений — ПОНУ́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до пону́рити. Вона чудна дівчина, мамо, вічно думками понурена (О. Кобилянська). 2. у знач. прикм. Опущений донизу (про голову, очі і т. ін.). На людей находив тяжкий сум від того дитячого плачу. Словник української мови у 20 томах
- понурений — ПОХИ́ЛИЙ (який схилився, зігнувся під вагою, натиском чогось, від часу і т. ін.), ПОХИ́ЛЕНИЙ, ЗІ́ГНУТИЙ, ПЕРЕКО́ШЕНИЙ, СКОСОБО́ЧЕНИЙ, ПЕРЕХНЯ́БЛЕНИЙ розм., ПОХНЮ́ПЛЕНИЙ розм., ПОХНЮ́ПИЙ розм., ПОНУ́РЕНИЙ розм. Словник синонімів української мови