понурість
ПОНУ́РІСТЬ, рості, ж.
1. Стан за знач. пону́рий 2, 3.
В далеких контурах людей і коней вчувається тяжка понурість (Стельмах, І, 1962, 45);
А ти ще, друже, прагнеш розвіяти Мою понурість і звеселить мене (Зеров, Вибр., 1966, 338).
2. Властивість за знач. пону́рий 1, 4.
Її трохи відштовхувала його понурість (Речм., Весн. грози, 1961, 103).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- понурість — пону́рість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- понурість — -рості, ж. 1》 Стан за знач. понурий 2), 3). 2》 Властивість за знач. понурий 1), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
- понурість — ПОНУ́РІСТЬ, рості, ж. 1. Стан за знач. пону́рий 2, 3. В далеких контурах людей і коней вчувається тяжка понурість (М. Стельмах); А ти ще, друже, прагнеш розвіяти Мою понурість і звеселить мене (М. Зеров). 2. Властивість за знач. пону́рий 1, 4. Її трохи відштовхувала його понурість (В. Речмедін). Словник української мови у 20 томах
- понурість — Понурість, -рости ж. Угрюмость. Желех. Словник української мови Грінченка