поняття

ПОНЯ́ТТЯ, я, с.

1. Одна із форм мислення, результат узагальнення суттєвих ознак об’єкта дійсності.

Клас є поняття, яке складається в боротьбі і розвитку (Ленін, 40, 1974, 293);

Поняття, на відміну від уявлень, відбивають суть речей (Логіка, 1954, 19);

Неологізми, новотвори родяться щодня — в міру того як щодня родяться нові явища й поняття (Рильський, III, 1956, 75).

2. Розуміння кимсь чого-небудь, що склалося на основі якихось відомостей, власного досвіду.

Поняття про нове соціальне й культурне життя мав (Синявін) надто туманне (Ле, Міжгір’я, 1953, 27);

Я знаю поліцію, уже встиг при різних нагодах чи негодах виробити собі стале і цілком певне поняття (Хотк., II, 1966, 359);

// Думка про що-небудь, погляд на щось.

Дарка дуже хотіла б виступати в концерті, але в її понятті концерт — це тільки вокальні номери, а для цього в неї немає абсолютно ніяких даних (Вільде, Повнол. діти, 1960, 21);

Коли прийде лікар і безнадійно почне порпатися в.. мозку, витягаючи осколки костей, — гуцул не простогне, не двинеться мускулом і — наперекір усяким медицинам, ..касуючи всякі поняття учених людей про витривалість людської природи, — виздоровіє [видужає]! (Хотк., II, 1966, 356);

// тільки мн. Сукупність поглядів на що-небудь, рівень розуміння чогось.

Вони [юнаки] вірили, що добрі наміри щирих людей, коли мають проявити свій відроджуючий та благодатний вплив на загал, мусять бути й так само гарні в ділі, і в засаді, і в їх ідеальних поняттях (Кобр., Вибр., 1954, 32);

— Клаво, ти мислиш віджилими поняттями (Гончар, Тронка, 1963, 128).

Не ма́ти [жо́дного, найме́ншого] поня́ття — не мати уявлення про що-небудь, не бути обізнаним з чимсь, не знати чого-небудь.

Навчити хоч би й «господи помилуй» хлоп’ят, що не мають жодного поняття ні про ноти, ні про гуртовий спів, річ не легка (Л. Укр., III, 1952, 572);

Ставало трохи страшно, коли зачинала [Маруся] ближче гадати про втечу. Куди йти, скільки часу, — не мала поняття (Хотк., II, 1966, 231).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поняття — поня́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. поняття — Розуміння, уявлення, філ. логічна категорія; ФР. гадка, думка. Словник синонімів Караванського
  3. поняття — [пон’ат':а] -т':а, р. мн. -н'ат' Орфоепічний словник української мови
  4. поняття — -я, с. 1》 Одна з форм мислення, результат узагальнення суттєвих ознак об'єкта дійсності. 2》 Розуміння кимсь чого-небудь, що склалося на основі якихось відомостей, власного досвіду. || Думка про що-небудь, погляд на щось. || тільки мн. Сукупність поглядів на що-небудь, рівень розуміння чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поняття — Тямка, тяма Словник чужослів Павло Штепа
  6. поняття — Форма абстрактного мислення, в якій у вигляді цілісної сукупності ознак відображаються істотні властивості предметів та явищ об’єктивної дійсності і загальні взаємозв’язки між ними.В утворенні... Словник-довідник музичних термінів
  7. поняття — ПОНЯ́ТТЯ, я, с. 1. Одна із форм мислення, результат узагальнення суттєвих ознак об'єкта дійсності. Поняття, на відміну від уявлень, відбивають суть речей (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  8. поняття — Я, с. Злочинне звичаєве право, тобто неписаний закон, якого необхідно дотримуватись. ◇ Жити за поняттями — дотримуватись злочинних законів. По поняттях — за злочинними законами. Багато з наших політиків інакше, як по поняттях, розмовляти не вміють. Словник сучасного українського сленгу
  9. поняття — (-ять) мн. 1. крим. Зведення законів злочинного світу. БСРЖ, 460. Словник жарґонної лексики української мови
  10. поняття — Необхідна складова частина абстрактного мислення, яка є формою представлення дійсності у свідомості, відіграє важливу роль в процесі пізнання. Універсальний словник-енциклопедія
  11. поняття — не ма́ти (й (на́віть, жо́дного і т. ін.)) поня́ття (уя́влення) про кого—що і без додатка. Зовсім нічого не знати про кого-, що-небудь. Фразеологічний словник української мови
  12. поняття — ПОНЯТТЯ — 1) Спосіб розуміння та абстрактного уявлення результатів пізнання певної предметної галузі через усвідомлення істотних характеристик її об'єктів. Філософський енциклопедичний словник
  13. поняття — ДУ́МКА (продукт мислення; те, що сповнює чиюсь свідомість), ДУ́МА, МИСЛЬ, ГА́ДКА, МІРКУВА́ННЯ, ІДЕ́Я, ПО́МИСЕЛ (ПО́МИСЛ) книжн., ДУ́МОНЬКА фольк.; ОЦІ́НКА, СУ́ДЖЕННЯ, ВРА́ЖЕННЯ, ПО́ГЛЯД, РОЗУМІ́ННЯ, ПОНЯ́ТТЯ, ПЕРЕКОНА́ННЯ, ТВЕ́РДЖЕННЯ, ГО́ЛОС зі сл. Словник синонімів української мови
  14. поняття — Поня́ття, -ття, -ттю; -ня́ття, поня́ть і -ня́ттів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)