1. Словник української мови в 11 томах

пообкладати

ПООБКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Обкласти кого-, що-небудь чимсь (про кожного з багатьох); обкласти кого-, що-небудь багатьма предметами.

В селі стояв запах прілого моху, що ним дбайливі господарі пообкладали стіни хат (Чорн., Потік.., 1956, 4);

— І на бісового батька все те тобі здалось? Бач, пообкладав себе.. книжками (Н.-Лев., І, 1956, 402).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пообкладати — пообклада́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пообкладати — -аю, -аєш, док., перех. Обкласти кого-, що-небудь чимсь (про кожного з багатьох); обкласти кого-, що-небудь багатьма предметами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пообкладати — ПООБКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого – що. Обкласти кого-, що-небудь чимсь (про кожного з багатьох); обкласти кого-, що-небудь багатьма предметами. В селі стояв запах прілого моху, що ним дбайливі господарі пообкладали стіни хат (С. Словник української мови у 20 томах
  4. пообкладати — Пообклада́ти, -да́ю, -єш гл. Обложить (во множествѣ). Словник української мови Грінченка