1. Словник української мови в 11 томах

попоходити

ПОПОХОДИ́ТИ, ходжу́, хо́диш, док., розм. Ходити багато разів, тривалий час; находитися добре.

Попоходили [дівчата] укупі по гаю, послухали, як листя шумлять, як вода точиться, та й додому прийшли (Вовчок, І, 1955, 194);

— Скільки він попоходив до Лаври, до пещер [печер]! — Скільки раз їздив він і в Почаївську Лавру! (Н.-Лев., І, 1956, 407);

Почала вона голосити та проклинати.. — Ой бідні мої ніженьки, скілько то ви попоходили, скілько ви намерзлися, а до якого лиха доходились! (Григ., Вибр., 1959, 304);

// Відвідувати що-небудь тривалий час.

— Призвело мене віддати його [брата] до церковної школи: попоходив чотири зими, навчивсь чи ні чому путньому, а у грамотії пошився: у помічники до писаря поступив (Л. Янов., І, 1959, 160).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попоходити — попоходи́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. попоходити — -ходжу, -ходиш, док., розм. Ходити багато разів, тривалий час; находитися добре. || Відвідувати що-небудь тривалий час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попоходити — ПОПОХОДИ́ТИ, ходжу́, хо́диш, док., розм. Ходити багато разів, якийсь час; находитися добре. Попоходили [дівчата] укупі по гаю, послухали, як листя шумлять, як вода точиться, та й додому прийшли (Марко Вовчок); – Скільки він попоходив до Лаври... Словник української мови у 20 томах