поправляти

ПОПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. попра́влять; док., перех.

1. Надавати чому-небудь потрібного, правильного положення.

Сидів [Мартко] на самім вершку воза й поправляв мішки з мукою (Кобр., Вибр., 1954, 76);

Вимахує [капельмейстер] паличкою і поправляє на носі пенсне (Ю. Янов., II, 1958, 193);

Мені дивно, що я усе помічаю.. Я навіть, проходячи повз стіл, поправив фотографію (Коцюб., I, 1955, 414);

Він поправив плечем шинелю і вийшов з чайної, не озираючись (Жур., Дорога.., 1948, 131);

// Надавати належного вигляду чому-небудь розкиданому, зім’ятому, заплутаному; усувати безладдя.

Микола запрошує гостей, а сам швидко поправляє ліжко. Зараз вони побачать холостяцьке запустіння і нужду (Гжицький, Вел. надії, 1963, 84);

[Водяник:] Та поправ латаття, щоб рівненько розстелялось, Та килим з ряски позшивай гарненько, Що той порвав пройдисвіт (Л. Укр., III, 1952, 191);

// Класти що-небудь зручніше.

Він підійшов до ближчого з французів і, нахилившись, поправив йому під головою ранець, щоб зручніше було лежати (Кочура, Зол. грамота, 1960, 315);

Підійшов [Мар’ян] до Фросини, мовчки поправив під нею збиту солому (Стельмах, І, 1962, 162).

2. Усувати помилки, недоліки; виправляти.

Все, що тілько зробила [Ольга], треба було за нею переглядати і поправляти (Фр., II, 1950, 313);

Славні корифеї хороше хвалили, слабкувате тактовно поправляли, любовно критикували (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 104);

Щоб поправити переклад, я мусив сидіти 4 дні та мучитися (Коцюб., III, 1956, 425);

— Розберуся трохи в цьому сам, тоді й поговоримо. А може, й посперечаємось. — Та викладай уже. Якщо помиляєшся, гуртом поправимо. Одразу бити не будемо, — пожартував господар (Головко, II, 1957, 502);

*Образно. Вдарила [жінка] Леся по лиці. Він поправив єї [її] ще ліпше, аж кров потекла (Стеф., І, 1949, 23);

// Уточнювати яке-небудь поняття, слово, вимову і т. ін.

[Неофіт-раб:] Спасибі, пане. [Єпископ (поправляє):] «Брате». [Неофіт-раб:] Хай і так (Л. Укр., II, 1951, 229);

Одного разу Соя почув, як Сиволап тихо і вкрадливо кинув вслід керуючому: — Де довіряє… — Перевіряє, Григорію Петровичу, — поправив його Соя (Ткач, Плем’я.., 1961, 96);

Тоня вже через стіл грає своїми карими до капітана Дорошенка: — Скажіть, ви на острові Паски були? — Не Паски, а Пасхи, — ледве чутно поправляє її Віталій (Гончар, Тронка, 1963, 148).

3. Ремонтувати, відбудовувати що-небудь.

— Я приїхав, матушко, оглядіти своє наслідство, — почав син. — Доглядайте, мамо, хати, поправляйте застройки [будівлі]… (Н.-Лев., І, 1956, 105);

На колодязь треба новий зруб, а його нема. А без нового зрубу хоч поправляй, хоч ні, а води доброї не покуштуєш (Тют., Вир, 1964, 263);

[В л а с:] Аби достатки, то можна не то що поправити хату, а й нову постановити (Кроп., II, 1958, 286);

// Усувати пошкодження, лагодити що-небудь.

Коло повітки на току два Кайдашеві сини, молоді парубки, поправляли поди під стіжки (Н.-Лев., І, 1956, 264);

Після нічного нападу турки тепер поправляли свої окопи і ховали покійників (Мак., Вибр., 1956, 559);

// Регулюючи, припасовуючи, приводити в потрібний стан.

Зробили мені апарат,.. разів три приходилось дещо поправляти, а вже тепер все гаразд припасовано, і нема чого мені тут довше сидіти (Л. Укр., V, 1956, 44);

Пані Ната поторсала залізні прогоничі од віконниць, поправила гайки і тихо посунула в інші хати, зігнута і біла, як мара (Коцюб., II, 1955, 163);

— Верзе [Василько] таке, що й на голову не налізе, — сказала вона збентежено і підійшла поправити лампу, що чадила (Панч, Гарні хлопці, 1959, 93).

4. Відновлювати сили, зміцнювати здоров’я.

Князь хоче в тиші, далеко від світу, поправляти здоров’я, підірване в частих війнах (Гжицький, Опришки, 1962, 5);

Стражеско такої думки, що.. коли я буду тут [у клініці] довго лежати, то це мене не поправить (Коцюб., III, 1956, 455);

// Виліковувати, підліковувати що-небудь.

А все-таки спочив. Нічого не читав, багато ходив, грівся на сонці, шлунок поправив (Коцюб., III, 1956, 337);

Нерви я справді значно поправила, але ж анемія і катар зостаються в силі (Л. Укр., V, 1956, 355).

5. Змінювати на краще, поліпшувати що-небудь.

Не женися ти зо мною, Не поправиш долю свою (Чуб., V, 1874, 216);

— Я не зношу людського лиха й вбожества! Я мушу тому запобігти! Я хочу поправити се биття [буття] (Вовчок, І, 1955, 355);

// Упорядковувати господарство, улагоджувати справи і т. ін.

Усе мов запобігає [Гриць] людської ласки, щоб господарство, бачте, поправити, та ніхто тії копійки й не побачить (Барв., Опов.., 1902, 276);

Жебракуємо з сином. Кинули своїх при домівці, заїхали бозна-куди та й міркуємо, як-то поправити наші діла (М. Ол., Чуєш.., 1959, 31);

// Яким-небудь вчинком, дією змінювати на краще хід якихось подій, відновлювати що-небудь втрачене.

Сей професор знищив страшно мою «Блакитну Троянду», казав, що я собі нею попсувала репутацію і тепер мушу поправити свою славу іншою драмою (Л. Укр., V, 1956, 283);

[Бентлі:] Все ще можна поправити.. Якщо ми сьогодні візьмемо шлюб, то наказ про виселення автоматично втратить силу (Галан, І, 1960, 446).

Попра́вити ді́ло — змінити на краще стан якої-небудь справи, виправити яку-небудь помилку.

Надія заграла у його хитрих очах. — Знаєте що? — зашавкотів він. — Може, ще діло поправимо… Треба дізнатись, хто писав жалобу… (Мирний, II, 1954, 276).

6. діал. Направляти.

Жінка забігала наперед, хлипала: — І куди ж його поправлять, хазяїна мого дорогого… І-і-і… — Нікуди його не поправлять. Ідіть додому (Тют., Вир, 1964, 304).