1. Словник української мови в 11 томах

попів

ПОПІ́В, по́ва, по́ве, розм. Прикм. до піп; належний попові.

— Що ж, це похвально, батюшко, — здвигаючи плечем, не знає [Яків], що сказати, а на поповому обличчі одразу повеселішали вузькі очі й лісова грушка носа (Стельмах, Хліб.., 1962, 487);

Та все ж силу злого перетерпіла дівчина аж до Жовтня за оту попову посмішку… (Крот., Сини.., 1948, 18);

[Шметелюк:] Це як кому подобається. Хто любить попа, а хто попадю чи попову дочку (Мик., І, 1957, 230);

— Я там у поповому дворі частувала всю громаду.., — говорила Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 316).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Попів — По́пів прикметник населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. попів — див. попіл Словник синонімів Вусика
  3. попів — -пова, -пове, розм. Прикм. до піп; належний попові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. попів — ПОПІ́В, по́ва, по́ве, розм. Прикм. до піп; належний попові. – Що ж, це похвально, батюшко, – здвигаючи плечем, не знає [Яків], що сказати, а на поповому обличчі одразу повеселішали вузькі очі й лісова грушка носа (М. Словник української мови у 20 томах
  5. попів — Попів, -лу м. = попіл. = Драг. 264. --------------- Попів, -пова, -ве Принадлежащій попу. Чиї ворота минеш, а попових не минеш. Ном. № 216. Словник української мови Грінченка