1. Словник української мови в 11 томах

попідмітати

ПОПІДМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Підмести багато чого-небудь, у багатьох місцях.

Попідмітати кімнати; Попідмітати на току;

// Вимести все у багатьох місцях.

Попідмітай стружки в цехах.

◊ На́че (мов і т. ін.) [хтось] попідміта́в — усі зникли, звільнили якесь приміщення, місце, простір і т. ін.

День видався ясний і тихий. Нічна завірюха вгамувалась, хмари наче хтось попідмітав віником, ласкаво пригріло сонце (Гур., Через замети, 1961, 92).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попідмітати — попідміта́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. попідмітати — -аю, -аєш, док., перех. Підмести багато чого-небудь, у багатьох місцях. Попідмітати кімнати. || Вимести все у багатьох місцях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попідмітати — ПОПІДМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Підмести багато чого-небудь, у багатьох місцях. Попідмітати кімнати; Попідмітати на току; // Вимести все у багатьох місцях. Попідмітай стружки в цехах. ◇ (1) На́че (мов і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  4. попідмітати — Попідміта́ти, -та́ю, -єш гл. Подмести (во множествѣ). Словник української мови Грінченка