поривний

ПОРИ́ВНИЙ, а, е.

1. Який дме нерівномірно, поривами, раптово збільшуючи силу й швидкість (про вітер).

В кімнату залетів поривний вихор, скуйовдив на Савченковій голові волосся, підняв на столі папери, розсіяв по підлозі, завертів ними по кімнаті (Збан., Сеспель, 1961, 444);

З далини степу летіли вітри гарячі й поривні (Цюпа, Три явори, 1958, 5);

// Дуже швидкий, стрімкий, навальний (про рух, процес і т. ін.).

Він бажав.. руху, поривного й нескінченного руху (Фр., VI, 1951, 243);

Бистрий поривний «Чардаш» одразу взяв в галоп (Шиян, Партиз. край, 1946, 200);

*Образно. Люблю я бистрину життя Прозору, поривну, глибоку (Павл., Бистрина, 1959, 121).

2. Різкий, рвучкий (про рух, жест і т. ін.).

Павло обіперся брудним чоботом на табуретку і поривними, сердитими рухами почав гортати забабрані пальцями аркуші гірничого журналу робочих записів бригад (Хор., Місто.., 1962, 10).

3. перен. Схильний до захоплення, до бурхливого вияву своїх почуттів (про вдачу людини).

Поривний і гарячий, не міг він терпіти ніякої кривди, заступався і за себе, і за інших (Коз., Характер, 1953, 18);

Поет залишиться для Федора таким, як за молодості. Поривним і дужим (Мушк., Серце.., 1962, 38);

// Який виявляється бурхливо (про почуття).

Поривна ніжність;

// Збуджений, схвильований чим-небудь; який виражає збудження, захоплення, схвильованість і т. ін.

Здавалось, його поривний погляд потягне за собою все тіло (Гончар, II, 1954, 106).

ПОРИВНИ́Й, а́, е́.

1. лінгв. Такий, при вимові якого відбувається змичка артикулюючих органів мови на шляху видихуваного повітря (про звуки мови).

В українській мові переважають щілинні і проривні фонеми при відносно значній кількості африкат (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 259);

// у знач. ім. проривни́й, но́го, ч. Приголосний звук, при вимові якого відбувається змичка артикулюючих органів мови на шляху видихуваного повітря.

2. розм. Стос. до прориву (у 3 знач.).

Бригаду.. підсилити ніким, і, очевидно, вона стане проривною ланкою (Собко, Любов, 1935, 124).

3. мед. Стос. до проривання ( див. прорива́ння¹ 2).