1. Словник української мови в 11 томах

порозвішуваний

ПОРОЗВІ́ШУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до порозві́шувати 1.

Наокруги ганку горіли каганці і розмальовані ліхтарі, скрізь порозвішувані на деревах (Стор., І, 1957, 374);

Сусідки-молодиці, скупчившись над хворою, про щось з жвавістю сперечалися, показували на порозвішувану по стінах одіж, на Замфіра, на дітей (Коцюб., І, 1955, 229);

Коли її ніхто не послухав, вона ще більше розсердилася, позбирала порозвішувані онучі і шпурнула ними за поріг (Кобр., Вибр., 1954, 126).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порозвішуваний — порозві́шуваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. порозвішуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до порозвішувати 1). || порозвішувано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порозвішуваний — ПОРОЗВІ́ШУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до порозві́шувати 1. Наокруги ґанку горіли каганці і розмальовані ліхтарі, скрізь порозвішувані на деревах (О. Словник української мови у 20 томах