порозкиданий
ПОРОЗКИ́ДАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до порозкида́ти.
Навколо стола, на підлозі порозкидані важкі старовинні фоліанти в шкіряних оправах (Гончар, III, 1959, 290);
Який хаос в тій світлиці! Не метено, не прибрано; все порозкидане (Н.-Лев., II, 1956, 393);
— Мені сьогодні зведення треба давати по переселенню в район.. Хлопці, роз’їжджайтесь зараз по всьому хутору, і щоб до вечора всі хати були порозкидані. Людей із майном перевозьте до Троянівки (Тют., Вир, 1964, 179);
// порозки́дано, безос. присудк. сл.
Сьомка вирішив неодмінно піти і ті гроші повизбирати. Чого їм пропадати? .. Це ж не скарб, а просто порозкидано (Смолич, II, 1958, 51);
[Горніг:] Поруччя на сходах поламано, підлоги позривано,.. попсовано, порізано, порозкидано (Л. Укр., IV, 1954, 247);
В кабінеті Оксена, як надворі, — все порозкидано, шафи порозкривані, під ногами валяються папери (Тют., Вир, 1964, 329).
2. Який розташувався, розмістився на великій площі, у багатьох місцях.
За територією заводів порозкидані низенькі, з широкими довгими вікнами, бараки (Коп., Вибр., 1948, 52);
Село Вороничі порозкидане на великім просторі (Март., Тв., 1954, 312).
Значення в інших словниках
- порозкиданий — порозки́даний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- порозкиданий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до порозкидати. || порозкидано, безос. присудк. сл. 2》 Який розташувався, розмістився на великій площі, у багатьох місцях. Великий тлумачний словник сучасної мови
- порозкиданий — ПОРОЗКИ́ДАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до порозкида́ти. Навколо стола, на підлозі порозкидані важкі старовинні фоліанти в шкіряних оправах (О. Гончар); Який хаос в тій світлиці! Не метено, не прибрано; все порозкидане (І. Словник української мови у 20 томах
- порозкиданий — Порозки́даний, -на, -не; звич. мн. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)