1. Словник української мови в 11 томах

порснути

ПОРСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до по́рскати.

Пролунали два постріли з пістолета, порснули сніжні бризки поруч (Ле, Клен. лист, 1960, 243);

Порснувши водою на штани, він так сильно натиснув прасом, що стіл затріщав (Бойч., Молодість, 1949, 16);

Усе товариство порснуло сміхом (Фр., VI, 1951, 210);

— Пхі! — аж порснув сміхом Юрко (Козл., Ю. Крук, 1957, 364);

Дараба гоцнула на камені, ніж сковзнувся з коліна, порснув між кльоци і булькнув у воду (Хотк., II, 1966, 399);

Зляканий птах порснув з-під вербового пенька (Ле, Ю. Кудря, 1956, 186);

Змією порснув Марусяк під перший камінь в чорну пітьму і завмер, витягнувшися (Хотк., II, 1966, 286);

// безос.

Слідом за ним [зайцем] фуркнуло, порснуло снігом.. Це були куріпки (Сенч., Опов., 1959, 318);

// Розбігтися в різні сторони, кинутися врозтіч.

Василько хотів подертися ще вище, але сучок обломився під ним, і він звалився козакові просто на голову.. Інші козаки порснули від нього як від бомби (Панч, II, 1956, 202);

З-під кіп вискочила політвіддільська машина, дівчата з вереском порснули геть (Ле, Історія радості, 1947, 197);

Зграйка дітей з двору порснула на вулицю і розкотилася в різні кінці (Панч, В дорозі, 1959, 50).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порснути — порсну́ти дієслово доконаного виду пирхнути, бризнути; вислизнути Орфографічний словник української мови
  2. порснути — -ну, -неш, док. Однокр. до порскати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порснути — ПОРСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до по́рскати. Пролунали два постріли з пістолета, порснули сніжні бризки поруч (Іван Ле); Усе товариство порснуло сміхом (І. Франко); – Пхі! – аж порснув сміхом Юрко (П. Словник української мови у 20 томах
  4. порснути — БРИ́ЗКАТИ (розлітатися дрібними часточками, розсипатися бризками, іскрами і т. ін.); ПИ́РСКАТИ, ПО́РСКАТИ, ПРИ́СКАТИ розм., ЧВИ́РКАТИ розм., ЧВІ́РКАТИ рідше (бризкати з силою, під тиском чогось). — Док. Словник синонімів української мови
  5. порснути — Порсну́ти, -ну́, -не́ш гл. 1) Брызнуть. 2) Посыпаться, полетѣть градомъ. 3) Выскользнуть; о вѣтви: вырваться изъ рукъ вверхъ. Гіллячка порснула вгору. Левиц. Пов. 192. 4) Броситься бѣжать. Порснули в ростіч. 5) Ударить сильно. Словник української мови Грінченка