1. Словник української мови в 11 томах

поріз

ПОРІ́З, у, ч. Рана на тілі, заподіяна ножем або взагалі чимсь гострим, ріжучим.

Неглибокий поріз на долоні вже не кровоточив, і Прокіп встиг про нього забути (Руд., Остання шабля, 1959, 179);

// Порізане місце на поверхні чого-небудь.

Березовий сік був для неї кров’ю дерева, а кожен поріз на корі — раною, яка витискувала з дівочих очей сльози обурення (Коз., Сальвія, 1959, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поріз — порі́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. поріз — див. рана Словник синонімів Вусика
  3. поріз — [поур’із] -зу, м. (на) -з'і, мн. -зие, -з'іy Орфоепічний словник української мови
  4. поріз — -у, ч. Рана на тілі, заподіяна ножем або взагалі чимсь гострим, ріжучим. || Порізане місце на поверхні чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поріз — ПОРІ́З, у, ч. Рана на тілі, заподіяна ножем або взагалі чимсь гострим, ріжучим. Неглибокий поріз на долоні вже не кровоточив, і Прокіп встиг про нього забути (М. Руденко); // Порізане місце на поверхні чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  6. поріз — РА́НА (пошкодження тканини тіла або внутрішніх органів людини, тварини), ПОРА́НЕННЯ, УРА́ЗА (ВРА́ЗА) заст.; ПРОБО́ЇНА (крізна); ПОРІ́З (різана); ПОРУ́Б (рубана). В нього почалася цинга. Все тіло вкрилося ранами й синцями (З. Словник синонімів української мови