посвятити
ПОСВЯТИ́ТИ¹, свячу́, свя́тиш, док., перех., церк.
1. Док. до святи́ти.
Кайдашиха просила його посвятить і Карпову хату. Їй усе-таки шкода було сина (Н.-Лев., II, 1956, 365);
— Я спровадив з Англії машину для іригації, сьогодня [сьогодні] й посвятили (Фр., II, 1950, 377).
◊ Посвяти́ти лози́ною, жарт. — побити когось різками.
[Мати:] Він сьогодні таки доспівається, поки я посвячу його лозиною (Вас., III, 1960, 288).
2. Освятити все або багато чого-небудь, у багатьох місцях.
Де були колодязі, і на ставку, усюди воду посвятили… (Кв.-Осн., II, 1956, 123);
Скінчилась служба, посвятили Паски, аж ось з двора біжить Післанець до попа (Фр., X, 1954, 281);
— У тому Мотронинському монастирі зібралися до Максима запорожці, — посвятили ножі свої та й пішли Чорним шляхом — панів бити (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 14).
ПОСВЯТИ́ТИ² див. посвя́чувати.
ПОСВЯТИ́ТИ³ див. посвяща́ти.
Значення в інших словниках
- посвятити — Посвятити життя — пожертвувати; [VI] Словник з творів Івана Франка
- посвятити — посвяти́ти 1 дієслово доконаного виду висвятити посвяти́ти 2 дієслово доконаного виду освятити посвяти́ти 3 дієслово доконаного виду повідомити комусь таємне Орфографічний словник української мови
- посвятити — I -свячу, -святиш, док., перех., церк. 1》 Док. до святити. Посвятити лозиною жарт. — побити когось різками. 2》 Освятити все чи багато чого-небудь, у багатьох місцях. II див. посвячувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посвятити — ПОСВЯТИ́ТИ¹, свячу́, свя́тиш, док., що, рел.-церк. 1. Док. до святи́ти. Кайдашиха просила його посвятить і Карпову хату. Їй усе-таки шкода було сина (І. Нечуй-Левицький); – Я спровадив з Англії машину для іригації, сьогодня [сьогодні] й посвятили (І. Словник української мови у 20 томах
- посвятити — посвяти́ти лози́ною кого, жарт. Побити когось різкою. (Мати:) Він сьогодні таки доспівається, поки я посвячу його лозиною (С. Васильченко). Фразеологічний словник української мови
- посвятити — ПРИСВЯ́ЧУВАТИ кому, чому (призначати або підносити в дар комусь твір літератури чи мистецтва), ВІДДАВА́ТИ, ПОСВЯ́ЧУВАТИ, ПОСВЯЩА́ТИ заст.; ПРИУРО́ЧУВАТИ до чого (одну подію до іншої, перев. урочистої). — Док. Словник синонімів української мови
- посвятити — Посвяти́ти, -вячу́, -вя́тиш, -тять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- посвятити — Посвятити, -ся см. посвячувати, -ся. Словник української мови Грінченка