1. Словник української мови в 11 томах

поскублений

ПОСКУ́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поску́бти.

Альоша перебирав худими пальцями жорстку поскублену шерсть свого приятеля [собаки] (Мик., II, 1957, 202);

Чорний, обідраний, кривий, без поворота., без крил, з пошарпаною та поскубленою гнилою покрівлею, він [вітряк] скрипів, тремтів увесь і з кожним подихом вітру все дужче та дужче хилився набік (Л. Янов., І, 1959, 317).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поскублений — поску́блений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. поскублений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до поскубти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поскублений — ПОСКУ́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до поску́бти. Альоша перебирав худими пальцями жорстку поскублену шерсть свого приятеля [собаки] (І. Словник української мови у 20 томах