пославка
ПО́СЛАВКА, и, ж., розм.
1. Поголоска, поголос; недобра слава.
Доводите ви мені, що про чорта тільки пославка, а ніхто того чорта зроду не бачив? Не ручіться (Вовчок, VI, 1956, 260);
Гріх не біда, та пославка страшить! (Гриб., Лихо з розуму, перекл. Рильського, 1947, 22).
2. рідко. Те саме, що при́казка.
Колись чорноставське панство далеко знали. Склалася й по́славка: бенкетує, як чорноставський владир [володар] (Вовчок, VI, 1956, 296).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пославка — по́славка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- пославка — -и, ж., розм. 1》 Поголоска, поголос; недобра слава. 2》 рідко. Те саме, що приказка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пославка — ПО́СЛАВКА, и, ж., розм. 1. Поголоска, поголос; недобра слава. Доводите ви мені, що про чорта тільки пославка, а ніхто того чорта зроду не бачив? Не ручіться (Марко Вовчок); Гріх не біда, та пославка страшить! (М. Рильський, пер. з тв. О. Грибоєдова). Словник української мови у 20 томах
- пославка — ПЕРЕ́СУ́ДИ мн., розм. (детальне, часто недоброзичливе обговорення чиїхось вчинків, поведінки тощо), РОЗМО́ВИ мн., ПЕРЕГУ́ДИ мн., розм., СУД-ПЕРЕСУ́Д розм., БАЛАЧКИ́ мн., розм., ТО́ЛКИ мн. Словник синонімів української мови
- пославка — По́славка, -ки ж. Слухъ, молва. Черк. у. Про чорта тільки пославка, а ніхто того чорта зроду не бачив. МВ. (КС. 1902. X. 141). Словник української мови Грінченка