1. Словник української мови в 11 томах

посмішка

ПО́СМІШКА, и, ж.

1. Особливий вираз обличчя (губ, очей), що відбиває глузування, кепкування, іронічне ставлення до кого-, чого-небудь і т. ін.

В очах його промайнула іронічна посмішка (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 9);

Літній крем’язень теше собі весло, скептична посмішка гуляє у нього під вусами (Гончар, III, 1959, 349);

Солуха, знічуючись від гадючої посмішки отця Миколая, налив йому келех (Стельмах, І, 1962, 335);

// Насмішка.

Йван похвалявся її побити за посмішку, вона ж йому сказала, що не винувата ні в чім (Григ., Вибр., 1959, 105);

Він ніяких посмішок не стерпить.

2. Те саме, що у́смішка 1.

Весела посмішка ніколи не збігала з гарненького, задерикуватого обличчя дівчини (Шовк., Інженери, 1948, 52);

Віктор не міг приховати радості і весь зацвів у посмішці (Коп., Десятикласники, 1938, 136);

*Образно. Маковей ледве впізнав в засушеній цій квітці перший паросток словацької весни, синю посмішку далекої Грінави (Гончар, III, 1959, 444).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посмішка — по́смішка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. посмішка — Глузлива усмішка; СОВ. усмішка; (з кого) глум, насміх, ПОСМІХ. Словник синонімів Караванського
  3. посмішка — див. насмішка; усмішка Словник синонімів Вусика
  4. посмішка — [посм'ішка] -шкие, д. і м. -м'іс'ц'і, р. мн. -шок Орфоепічний словник української мови
  5. посмішка — Посмішка, посміх і усмішка, усміх, осміх На сторінках наших газет, журналів, ба навіть у художніх творах і перекладах часто не розрізняють слів посмішка й усмішка, уважаючи їх за абсолютні синоніми, наприклад... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  6. посмішка — -и, ж. 1》 Особливий вираз обличчя (губ, очей), що означає глузування, кепкування, іронічне ставлення до кого-, чого-небудь і т. ін. || Насмішка. 2》 Те саме, що усмішка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. посмішка — 1. глуз, глум, кпини, осміж 2. усміх, усмішка, осміх, осмішка Словник чужослів Павло Штепа
  8. посмішка — ПО́СМІШКА, и, ж. 1. Особливий вираз обличчя (губ, очей), що відбиває глузування, кепкування, іронічне ставлення до кого-, чого-небудь і т. ін. В очах його промайнула іронічна посмішка (В. Словник української мови у 20 томах
  9. посмішка — обдаро́вувати / обдарува́ти по́глядом (у́смішкою, по́смішкою і т. ін.) кого, перев. яким (якою). Дивитися на кого-небудь, виражаючи певні почуття. Текля .. ясною усиішкою обдаровувала запорошеного Сеня (тракториста) (К. Фразеологічний словник української мови
  10. посмішка — НАСМІ́ШКА (глузливий жарт, висміювання кого-, чого-небудь), ГЛУЗУВА́ННЯ, КЕПКУВА́ННЯ, ПО́СМІХ, НА́СМІХ рідше, ГЛУЗ перев. мн., розм., КПИ́НИ мн., розм., СМІ́ХИ мн., розм., СМІ́ШКИ мн., розм. Словник синонімів української мови
  11. посмішка — По́смішка, -шки, -шці; -мішки, -мішок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. посмішка — По́смішка, -ки ж. Насмѣшка. Це... посмішка з мене. Грин. І. 193. Словник української мови Грінченка