1. Словник української мови в 11 томах

посновигати

ПОСНОВИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Сновигати, тинятися якийсь час.

Корнієві хутко обридли танці, він їх і зроду не дуже любив. Походив він собі поміж челядею [челяддю], посновигав по селі, не дуже то розвеселився (Л. Укр., III, 1952, 565);

Свиня у панський двір залізла; Посновигала там По всім куткам [по всіх кутках], На смітнику кісток погризла (Гл., Вибр., 1951, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посновигати — посновига́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. посновигати — -аю, -аєш, док., розм. Сновигати, тинятися якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посновигати — ПОСНОВИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Сновигати, тинятися якийсь час. Корнієві хутко обридли танці, він їх і зроду не дуже любив. Походив він собі поміж челядею [челяддю], посновигав по селі, не дуже то розвеселився (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах