поспіх

ПО́СПІХ, у, ч.

1. Дія і стан за знач. поспіша́ти.

Скорий поспіх — людям посміх (Номис, 1864, № 5580);

Служба поштова більше, може, ніж яка-будь інша, крім залізничої [залізничної], вимагає строгої пунктуальності і уваги, зверненої на кожду найменшу дрібницю, а при тім якнайбільшого поспіху (Фр., II, 1950, 313);

Жірондист кидається до пера, рука тремтить від поспіху і непевності в думках, далі він кидає перо, нічого не написавши (Л. Укр., II, 1951, 178);

Підсвідома певність небезпеки викликає поспіх (Ю. Янов., І, 1958, 149);

Поспіх [Мацієвського] передавався інженерам, технікам, десятникам і всьому півторатисячному загону робітників (Ле, Міжгір’я, 1953, 148).

Без по́спіху — не поспішаючи, не хапаючись; неквапливо, без метушні, повагом.

Без зайвого поспіху, розважно давав Богун свої накази (Кач., Вибр., 1947, 276);

Василинка і робить все без метушні, і мову веде неквапливо, і обідає без поспіху, вона мовби якось і Лінину нервовість вгамовує своєю поважністю, заспокоює рівною тихою усмішкою, і здоров’ям, і поглядом на світ (Гончар, Тронка, 1963, 271);

За по́спіхом; З по́спіху — поспішаючи; через те, що поспішав (поспішала і т. ін.).

— А де ж твій картуз? Лап він за голову, — нема картуза.. Мабуть, як вискакував зо зрубу, якась гілляка збила, а він за поспіхом і не помітив того (Гр., І, 1963, 448);

Увійшовши у вагон, черниці заметушились, шукаючи місця й не бачачи з поспіху, де є вільне (Григ., Вибр., 1959, 370);

З поспіху, а то з перестраху Улянка спотикалась і розсипа́ла без пуття пісок (Л. Укр., III, 1952, 665);

З по́спіхом:

а) дуже швидко.

— А де ж ваші діти?.. Максим вклонився і з поспіхом задроботів [задріботів]: — От вони, старшино! (Коцюб., І, 1955, 37);

б) похапки, похапцем.

З гарячковим поспіхом припала [Гінда] до скриньочки, де держала між своїми речами в коробці від сірників кількома шматочками зав’язані гроші (Кобр., Вибр., 1954, 72);

У (в) по́спіху — поспішаючи, кваплячись.

— Панисько наблизився до свині і своїм ножем розтяв на ній посторонки так шпарко, що в поспіху покалічив свинячі ноги (Фр., III, 1950, 212).

2. заст., рідко. Успіх.

Почав Якимко вчитись. Не раз тішив він батька і вчителів незвичайним поспіхом у науці (Н.-Лев., І, 1956, 176);

Бажаю Вам всякого поспіху на науковому полі (Л. Укр., V, 1956, 168).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поспіх — Спорість, швидкість [III] Словник з творів Івана Франка
  2. поспіх — по́спіх 1 іменник чоловічого роду від: поспіша́ти по́спіх 2 іменник чоловічого роду успіх Орфографічний словник української мови
  3. поспіх — Поспі́х. Швидкість. Найбільший поспіх їзди обмежений на 15 кільометрів на годину в тих місцях, де зелізниця перетинає дороги, а до 30 кільометрів на вільнім просторі (Б., 1895, 18, 4) // пол. pośpiech — поспішність, швидкість. Українська літературна мова на Буковині
  4. поспіх — Хапанина, хапатня, хапання, хапливість, квапливість, г. поквап, р. спіх. Словник синонімів Караванського
  5. поспіх — -у, ч. 1》 Дія і стан за знач. поспішати. Без поспіху. 2》 заст., рідко.Успіх. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. поспіх — ПО́СПІХ, у, ч. 1. Дія і стан за знач. поспіша́ти. Скорий поспіх – людям посміх (Номис); Служба поштова більше, може, ніж яка-будь інша, крім залізничої [залізничної], вимагає строгої пунктуальності і уваги, зверненої на кожду найменшу дрібницю... Словник української мови у 20 томах
  7. поспіх — ПО́СПІХ (поспішні дії; стан, настрій людини, яка поспішає), СПІХ розм., СПІ́ШКА розм., ХАПАНИ́НА розм., ХАПАТНЯ́ розм., ПО́КВАП діал. Без зайвого поспіху, розважно давав Богун свої накази (Я. Словник синонімів української мови
  8. поспіх — По́спіх, -ху, -хові; -піхи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. поспіх — Поспіх, -ху м. 1) Поспѣшность, скорость, быстрота. Скорий поспіх — людям посміх. Ном. № 5580. Ну, хлопці, для потіху по чарці. Н. Вол. у. поспіхом. Поспѣшно. 2) Успѣхъ. Мкр. Г. 40. Словник української мови Грінченка