1. Словник української мови в 11 томах

постарити

ПОСТА́РИТИ, ить, док., перех. Зробити старим, старішим.

— Постарили, брате, Мене чужі хати, Чужа роботонька Та зла недоленька! (Укр.. лір. пісні, 1958, 559);

— Невже я такий старий? — запитував він сам себе. — Ні. Це просто від роботи. Робота постарила мене (Тют., Вир, 1964, 87).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постарити — поста́рити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. постарити — -ить, док., перех. Зробити старим, старішим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. постарити — ПОСТА́РИТИ, ить, док., кого. Зробити старим, старішим. – Постарили, брате, Мене чужі хати, Чужа роботонька Та зла недоленька! (з народної пісні); – Невже я такий старий? – запитував він сам себе. – Ні. Це просто від роботи. Робота постарила мене (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах