1. Словник української мови в 11 томах

постачатися

ПОСТАЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.

1. чим. Одержувати, діставати що-небудь потрібне, необхідне тощо, забезпечуватися чимсь; задовольняти потребу в чомусь.

— Ми мусимо обрати собі, так би мовити, маточник, з якого постачатимемося посівматеріалом (Ле, Право.., 1957, 281);

Росія одверто вступала в союз з Англією і тепер буде постачатися озброєнням з-за моря (Кочура, Зол. грамота, 1960, 178).

2. Пас. до постача́ти.

Із заводу йшла підтримка червоногвардійцям, постачались боєприпаси (Ю. Янов., II, 1954, 111).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постачатися — постача́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. постачатися — -аюся, -аєшся, недок. 1》 чим. Одержувати, діставати що-небудь потрібне, необхідне тощо, забезпечуватися чимсь; задовольняти потребу в чомусь. 2》 Пас. до постачати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. постачатися — ПОСТАЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. чим. Одержувати, діставати що-небудь потрібне, необхідне тощо, забезпечуватися чимсь; задовольняти потребу в чомусь. Словник української мови у 20 томах
  4. постачатися — ОДЕ́РЖАТИ (взяти очікуване, надіслане, належне — документи, поштові відправлення, житло, товари і т. ін.), ОТРИ́МАТИ, ДІСТА́ТИ. — Недок.: оде́ржувати, отри́мувати, дістава́ти, постача́тися чим. Словник синонімів української мови
  5. постачатися — Постача́тися, -ча́юся, -єшся гл. Доставлять, дѣлать слѣдуемое? Братіку, не лякайся, братіку, постачайся, — не продавай сестри. Грин. III. 483. Словник української мови Грінченка