1. Словник української мови в 11 томах

постогнувати

ПОСТО́ГНУВАТИ, ую, уєш, недок. Стогнати стиха час від часу.

Хвора жінка важко дихала і стиха постогнувала (Коцюб., І, 1955, 345);

Ранені в руки та голови сиділи під будами, оббризкані власною кров’ю, і, постогнуючи, чекали допомоги (Ірчан, II, 1958, 227);

Мати прокинулась. Спираючись на лікоть і постогнуючи від ревматичного болю, звелася і сіла в ліжку (Вільде, Сестри.., 1958, 88);

*Образно. Старий розмальований дерев’яний ослін, наскрізь продірявлений шашелем, аж постогнує під вагою доброго десятка чоловіків, які тісно усілись і димлять самокрутками (Логв., Літа.., 1960, 12);

Вітер завива понад річкою, постогнує тихо верба (Дім., Ідол, 1961,12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постогнувати — посто́гнувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. постогнувати — -ую, -уєш, недок. Стогнати стиха час від часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. постогнувати — ПОСТО́ГНУВАТИ, ую, уєш, недок. Стогнати стиха час від часу. Хвора жінка важко дихала і стиха постогнувала (М. Коцюбинський); Ранені в руки та голови сиділи під будами, оббризкані власною кров'ю, і, постогнуючи, чекали допомоги (Мирослав Ірчан)... Словник української мови у 20 томах
  4. постогнувати — Посто́гнувати, -ную, -єш гл. Стонать, охать. Пішов, постогнує. Черк. у. Словник української мови Грінченка