постукотіти
ПОСТУКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Підсил. до посту́кати.
Як стихло трохи, Соня раптом постукотіла олівцем по столу (Головко, І, 1957, 156);
Не встигла Тамара доторкнутися пальцями до дверей і злегенька постукотіти, як з кімнати почувся голос (Хижняк, Тамара, 1959, 71);
// Піти, поїхати із стукотом, викликаючи стукіт.
— Добрий вечір, — відказала [дівчина] приємним співучим голосом і швидко постукотіла каблучками по коридору (Збан., Малин. дзвін, 1958, 16).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- постукотіти — постукоті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- постукотіти — -очу, -отиш, док. Підсил. до постукати. || Піти, поїхати зі стукотом, викликаючи стукіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- постукотіти — ПОСТУКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Підсил. до посту́кати. Як стихло трохи, Соня раптом постукотіла олівцем по столу (А. Головко); Не встигла Тамара доторкнутися пальцями до дверей і злегенька постукотіти, як з кімнати почувся голос (А. Словник української мови у 20 томах
- постукотіти — СТУ́КАТИ (ударяючи по чому-небудь, утворювати короткі уривчасті звуки, стукіт), БИ́ТИ, СТУКОТА́ТИ підсил., СТУКОТІ́ТИ підсил., ГРЮ́КАТИ підсил., ЦЮ́КАТИ, ТУ́КАТИ розм., ТУТУ́КАТИ підсил. розм., ТЮ́КАТИ розм., КО́ВТАТИ діал. Словник синонімів української мови
- постукотіти — Постукотіти, -чу, -чеш гл. Постучать. Словник української мови Грінченка